Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 416 Харківської міської ради"

Поради:

- Намагайтеся залишатися якомога позитивнішим. Діти сприймають те, що відбувається, виходячи з вашої поведінки. Вам не потрібно завжди залишатися"сильним"; ви й так робите все, що можете. Займайтеся самодопомогою, самоспівчуттям та висловлюйте позитивні емоції.

- Обіймайте своїх дітей, якщо вони хочуть, і дозволяйте їм “притиснутися” до ваших колін.

- Співайте разом дитячі пісні. Це створює відчуття безпеки.

- Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед друзів та членів сім'ї.

- Приймайте те, що відчуває ваша дитина, які б емоції вона не виявляла.

- Чим більше ви отримаєте підтримки від інших, тим краще ви зможете допомогти своїм дітям.

- Якщо ви вірите в Бога або якщо ви є духовною людиною, помоліться разом з вашоюдитиною.

- Не заохочуйте у своїх дітях почуття гніву або помсти. Це лише посилить тривожністьвашої дитини.

- Щодо підлітків, дотримуйтесь рівноваги між можливістю звернення до них як додорослих (говорити правду, ділитися з ними своїми думками, покладативідповідальність), і можливістю звернутися до вас за підтримкою.

Способи зниження стресу:

Дихальні вправи:

• Запах квітів: Скажіть дитині, щоб вона собі уявила, що вона нюхає квітку, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумкиуявити собі квітку.
• Маленький зайчик: Як зайчик у саду, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.
• М'яч для зниження стресу: Зробіть свій власний м'яч для зниження стресу, наповнивши тканину, пластикові пакети або повітряні кулі сухим просом або рисом). Стисніть м'яч, коли відчуєте стрес, щоб зняти м'язову напругу.

Вправи на позитивну уяву:

• Намагайтеся разом уявити безпечний простір, який би він не був. Нехай ваша дитина скаже, що вона бачить і відчуває у цьому місці.
• Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід, сім'ю та друзів.

За можливістю:

• Намагайтеся задовольнити основні потреби (їжа, воду, одяг, підгузки, туалет).
• Спробуйте встановити порядок дня. Щоденний розпорядок забезпечує стабільність та впевненість у тому, що хоча б щось постійне і під контролем.
• Уникайте показувати дітям графічні або звукові подробиці: у реальному житті, по телевізору, по радіо або по телефону.
• Намагайтеся не налаштовувати дитину на певні почуття. Деякі можуть бути дуже стриманими і тихими під час нападів, інші можуть гніватися.
• Визнавайте та приймайтеїх почуття.

Рекомендації щодо тілесної безпеки:

• Покажіть дитині, як потрібно вкриватися, якщо поруч відбувається вибух: ляжте на живіт, закрийте вуха і злегка відкрийте рот.
• Якщо бомбосховища немає, краще знаходитись біля сходів будівлі та триматися подалі від вікон.
• Нагадайте дитині, щоб вона не чіпала незнайомі предмети або руїни після вибуху, щоб уникнути контакту з вибухівкою.
• Потренуйтеся разом з дитиною: Що робити, коли відбувається активне бомбардування? Що робити після? Якщо є бомбосховища, тренуйтеся як добігти до бомбосховища. Створивши звичну реакцію у разі бомбардування, можна значно зменшити стрес і дати вашій дитині деяке відчуття контролю.
• Заведіть сумку на випадок, якщо потрібно терміново бігти з основними речами, які ви можете взяти з собою, коли будете рухатися в бомбосховище або підвал. Покладіть у сумку кілька невеликих іграшок, а також їжу, воду, підгузки, запасний одяг, телефон, документи, тощо.

Кун Севенантс, Доктор психологічних наук.
ksevenants@unicef.org

2. Слід бути уважними до психологічного стану дітей, помічати ознаки неблагополуччя та надавати дітям необхідну підтримку. Діти чекають підтримки в першу чергу від батьків та близьких людей.

3. Важливо серйозно ставитися до проблем дитини, які вони вважають важливими та значущими, навіть коли вони здаються дорослим несерйозними.

4. Дитина може не розповідати про свої почуття близьким людям, бо не хоче їх засмучувати. Іноді діти не можуть розповісти про те, що їх турбує, оскільки їм самим це не цілком зрозуміло.

5. Проблеми, переживання і внутрішні конфлікти дитини можуть проявлятися у вигляді:

• проблем у школі: погіршення успішності і поведінки, втрата інтересу до навчання;
• конфліктів у сім’ї: часті сварки та розбіжності між дитиною і батьками, братами і сестрами;
• труднощів у спілкуванні: замкнутість, невміння знаходити спільну мову з однолітками, агресивна чи зухвала поведінка;
• душевних страждань: часті сльози, пригніченість, несподівані зміни настрою без видимих причин, дратівливість, образливість, численні страхи, кошмарні сни;
• проблем зі здоров’ям: розлад сну або апетиту, болі в животі, головні болі, заїкання, енурез, нервовий тик.

6. Необхідно пам’ятати, що важкі спогади можуть залишатися з дітьми до тих пір, поки горе не буде пережите й розділене з близькими людьми. Не слід робити вигляд, що нічого не трапилося. Потрібно уважно вислуховувати дітей, і тоді вони отримають можливість висловити те, що їх мучить і турбує; намагатися відповідати на запитання дітей, що стосуються їх тривожних та важких спогадів.

7. На новому місці проживання важливо створити звичне для дитини середовище, використовуючи предмети, що були привезені з місця проживання. Необхідно максимально відновити ті умови, щоденний розклад, які були в дитини до переїзду.

8. Якщо дитина пережила втрату близької людини – важливо поділитися своїми спогадами про померлого і дати можливість висловитися й дитині.

9. Важливо допомагати дитині створити «коло друзів», з увагою ставитися до нових друзів дитини, дозволяти їй бувати в них удома або запрошувати їх до себе.

10. Психологічна травма може мати важкі наслідки, тому слід з увагою відноситись до будь-яких слів дітей про небажання жити. Навіть, якщо це виглядає як істерика, шантаж, звичайне перебільшення – такі фрази можуть виявитися завуальованим «криком» про допомогу дитини, яка має суіцидальні думки.

11. Через стрес, викликаний новою обстановкою, діти можуть учитися не так добре, як раніше. Не слід карати дитину занадто строго за погані оцінки: навряд чи в неї є можливість зараз учитися краще. Навпаки, необхідно цікавитися навчанням, заняттями дітей: розпитувати про школу, допомагати виконувати домашні завдання, заохочувати додаткові заняття. Важливо підтримувати контакт з адміністрацією школи, пояснювати вчителям ситуацію, у якій знаходиться ваша сім’я, радитися з ними.

12. Дитині необхідна впевненість, що вона поступово впорається з труднощами. Тому слід хвалити дитину навіть за невеликі досягнення, та не загострювати уваги на її невдачах.

Джерело: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ В ПЕРІОД ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ
навчально-методичний посібник

З дитинства нас вчать піклуватися про фізичне здоров’я. На жаль, мало розповідають, як берегти ресурси нервової системи. Але хіба хто скаже, що мозок є менш важливим, аніж м’язи?

Спробуй додати в життя ці прості звички. Вони допоможуть поповнювати ментальні ресурси:

• Намагайся достатньо спати. Не забувай провітрювати кімнату перед сном.

• Не читай новин зранку й перед сном. Хоча б спробуй.

• Переглянь свій інформаційний раціон і викинь із нього контент, що не несе користі, а навпаки — шкодить самопочуттю.

• Уникай переїдання. Не «заїдай» стрес фаст-фудом чи солодким.

• Спробуй відмовитися від алкоголю та нікотину. Бо згодом вони додають тобі ще більше суму. Також з’являються проблеми зі сном.

• Фізична активність корисна не тільки для м’язів. Вона чудово розвантажує голову.

• Частіше гуляй.

• Роби собі теплі ванни чи душі.

• Якщо в тебе немає творчого хобі, спробуй знайти щось для себе: малювання, музика, танці... Спитай свою внутрішню дитину, чого їй не вистачає.

• Складай «меню» активностей на тиждень і місяць; не забувай додавати туди те, що походить із твоїх цінностей.

• Не соромся ділитися з близькою людиною своїми відчуттями, щоб негатив не накопичувався всередині.

Більше рекомендацій є в «Аптечці швидкої психологічної допомоги» (shorturl.at/bGKS2), створеної у межах Всеукраїнської програми ментального здоров‘я «Ти як?» за ініціативою Олени Зеленської

* Рекомендації Анастасії Степули, експертки з особливостей комунікації з людьми, що мають нейровідмінності

Є низка досліджень, результати яких кажуть, що зловживання девайсами дітьми призводить до поведінкових розладів, залежності, яка провокує агресивну поведінку при забороні користуватися телефоном чи планшетом; зниженню рівня концентрації уваги та розладів сну.

Скільки часу можуть проводити діти різного віку за електронними девайсами

1. Встановіть чіткі правила для дитини щодо кількості часу, проведеного зі смартфоном чи планшетом. В багатьох розвинених країнах світу лікарі, психологи та науковці не рекомендують використовувати будь-які екрани у віці до двох років, адже вони не несуть жодної користі для дитини.

2. Дітям від двох до п’яти років не рекомендується проводити більш ніж однієї години на день за екранами для розваги, а дітям від 5 до 14 років – не більше двох годин. Головна небезпека полягає саме в розважальних програмах та іграх, а не у використанні гаджетів для освітніх цілей.

3. Організовуйте дітям дні без телевізорів та інших приладів.

4. Не вмикайте телевізор як фон під час ігри з дитиною або вживання їжі. Дитина постійно відволікається та швидко втомлюється від необхідності перемикати увагу на різні речі.

5. Постійно робіть перерви. Дітям до 10 років радять відкладати телефон чи планшет на годину після 40 хвилин використання.

6. Перетворіть пасивний перегляд на активну гру з іграшками. Задавайте дитині питання та спілкуйтеся з дитиною в процесі гри на планшеті.

7. Будьте прикладом. За столом відкладайте телефон та планшет та насолоджуйтеся спілкуванням. Граючи з дитиною, будьте активним учасником гри, а не спостерігачем з телефоном.

Щастя у чотири руки
https://zags.org.ua/

Восени та взимку наш настрій може змінюватися: світловий день коротшає, кольорів довкола стає менше, а відтак ми більше схильні сумувати й втомлюватися. Наразі важливо підживлюватися радістю – чимось позитивним, що дає нам енергію. Під час війни радість може здаватися недоречною, та вона сьогодні потрібна найбільше.

Як пишуть психологи та експерти проєкту “Ти як?”, нас можуть підживлювати фізична активність, спілкування з приємними людьми, смачна їжа з яскравими спеціями, дозвілля (хобі, перегляд фільмів, музика, книги тощо). Позитивні емоції допомагають легше пережити стрес і не занепасти духом.

Дитині радість і гра необхідні для розвитку та відчуття безпеки. Додайте у ваші взаємини позитивних емоцій – усміхайтеся, жартуйте, бавтеся, вигадуйте смішні ігри, не соромтеся додавати кумедні звуки чи рухи до ваших щоденних занять.

Якщо ви виховуєте підлітка, враховуйте, що у цьому віці діти реагують не на сенс сказаного, а насамперед на його форму. Тому важливо, щоб жарти не були образливими та не знецінювали дитину.

Також отримати позитивні емоції допоможуть нові сімейні традиції, ігри.

Зверніть увагу: якщо пригнічений стан триває понад 2-3 тижні й не має покращення, варто звернутися до психолога.

Щастя у чотири руки
https://zags.org.ua/

Вона вчить відтворювати стереотипи жіночої поведінки: догляд за дитиною, її годування, вкладання спати і інші дії, які в звичайному житті спрямовані на самого малюка. В іграх з ляльками відпрацьовуються і моральні моделі поведінки: ляльки ввічливо знайомляться один з одним або б’ються, ляльку може бути шкода, вона може погано себе поводити і т.ін.

До того ж гра в ляльки – найефективніший засіб психологічної підтримки для дітей. Разом з лялькою малюк проживає свої радощі й прикрощі, сварки і образи, програє ситуації і змінює їх фінал на позитивний. Це дозволяє їй програти тривожність і знайти душевну рівновагу.

КОЛИ І ЯКІ ЛЯЛЬКИ КУПУВАТИ ДИТИНІ?

У віці до року дитина ще не вміє гратися в ляльки, тому кращою «лялькою» для неї стають батьки. Участь дорослих у дитячих іграх – обов’язкова, адже гратися просто так, без допомоги батьків, малюк не навчиться.

У рік вже можна купити малюкові першого простенького пупса. Але до двох років діти ляльок не виділяють серед інших іграшок. Її кидають, тримають за волосся чи за ногу.

У 3-4 роки дитина вже починає усвідомлювати, що лялька – іграшка особлива. Дівчинка з особливим захопленням сповиває і купає своїх «дітей» (пупсів) або одягає великих ляльок-красунь.

До 5-ти років дитина починає себе ідентифікувати з лялькою, мріяти про неї, любити деяких ляльок більше, ніж інших. Старший дошкільний вік з його більш складними рольовими іграми вимагає вже вдосконалених ляльок. Рольові ігри в дочки-матері граються з особливим захопленням. Підійдуть «складні» пупси, які багато вміють: їх годують, поять, змінюють їм памперси, саджають на горщик і т.п. Постарайтеся тільки, щоб лялька з такими майже дитячими функціями все ж таки не була напхана електронікою, не нагадувала вимогливого вихованця-тамагочі або справжню дитину, що реагує на кожен рух своєї маленької «мами». Інакше і до неврозу недалеко.

ЧИ МОЖЕ ХЛОПЧИК ГРАТИСЯ ЛЯЛЬКАМИ?

Не просто може, дуже бажано, щоб він грався ними, не зустрічаючи негативної реакції батьків. На жаль, зацікавившись «дівчачою іграшкою», малюк чоловічої статі дуже швидко розуміє, що дорослим це не дуже подобається – і повністю переключається на пістолети, машинки і конструктори. Але, ляльки потрібні і хлопчикам, і дівчаткам буквально з дитинства. Спочатку – неваляшки і матрьошки, потім пупси, про яких треба дбати, попутно освоюючи навички одягання, виробляючи ритуали годування і укладання спати.

Хлопчики у віці трохи більше року проявляють такий же інтерес до ляльок, як і до їх «транспортних засобів» – візочків. Потім, в 2-3 роки, настає ера сюжетних ігор, і в коробці з іграшками повинні з’явитися невеликі лялечки, бажано – сім’я. Добре, якщо вони рухливі і різностатеві. У 4-5 років настає черга рольових ляльок – солдатиків, пожежних і т.ін. Бажано, щоб ляльки хлопчиків і виглядали як хлопчики, і були зовні близькі йому за віком. Адже лялька – це показник потреб дитини, за допомогою якого він вчиться спілкуватися, розуміти себе та інших.

На відміну від дівчаток, хлопчикам не потрібен великий набір посуду та аксесуарів для ляльок. Мінімальний набір посуду та меблів хлопчикові буде набагато цікавіше урізноманітнити за допомогою конструкторів або кубиків.

ЧИ КОРИСНІ ДЛЯ ДІТЕЙ РІЗНОМАНІТНІ МОНСТРИ?

Вважається, що в іграх з людиноподібними монстрами діти справляються з природними страхами. Також «страховиська», традиційно виконують функції негативних героїв, допомагають виплеснути малюкові природну агресію і накопичений негатив. Але іноді фантазія виробників зашкалює, і з’являються такі чудовиська, на які і батькам дивитися страшно. Будь-яка лялька (від пупса до солдатика і людиноподібного зомбі) – це образ людини. Малюк мимоволі ототожнює себе зі своєю іграшкою, створює власні уявлення про світ людей. Картина реального світу може похитнутися, якщо малюк намагається населити його людьми-павуками або супергероями-кажанами.

Втім, шкідливими для психіки дитини можуть виявитися не тільки інопланетяни, вампіри та інші монстри, а й звичайні, на перший погляд нешкідливі пупси з непотрібними анатомічними подробицями або ляльки з порушеними пропорціями тіла. Треба ще враховувати і вік дитини: лялька, яка хороша для допитливого школяра (наприклад, «вагітна лялька» з розбірним животом і дитиною всередині) може завдати психологічної травми дитині молодшого віку. А взагалі, про те, хороша чи погана лялька, говорить іноді вираз її очей. У хорошої дитячої іграшки очі не можуть бути злими.

ЯКА ЛЯЛЬКА БЕЗПЕЧНА ДЛЯ ДИТИНИ?

Психологічний аспект передбачає, що емоції, викликані ляльками, повинні бути позитивними. З точки зору педагогіки, важливо, чому лялька навчить і які якості розвине в малюка. Естетичний момент теж вагомий, іграшка повинна відповідати певному ідеалу краси. Крім того, кожна іграшка – і лялька не виняток – повинна відповідати віку дитини.

ЧИ СВАРИТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ВОНА ЗЛАМАЛА ЛЯЛЬКУ?

Для дошкільнят природний етап розвитку пізнання – цікавість, як влаштована іграшка, як вона працює. Але така модель поведінки більше властива хлопчикам і тільки стосовно неживих предметів, наприклад, машинок. Дівчата ж можуть розмалювати ляльку, постригти їй волосся, але ніколи не полізуть всередину: для них це дуже страшне видовище, і якщо з лялькою трапляється «нещастя» (випало око, відірвалася рука або нога, відклеїлися вії) – це викликає зазвичай море сліз і запам’ятовується на все життя. У тому числі і тому, що, як уже говорилося, дитина ототожнює себе зі своєю лялькою, і слова «ляльці боляче» для неї не порожній звук. Так що якщо п’ятирічка випадково зламала свою улюблену «подружку», не сваріть її – дівчинка потребує розради.

Автор: Назаревич Вікторія

Тіло людини – це розумна саморегульована система, яка може підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників. Коли людина відчуває виклик і загрозу, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до екстрених дій.

Існує еустрес ("хороший" стрес, який мобілізує організм та допомагає вижити в небезпечній ситуації) та дистрес ("поганий" тривалий стрес, який виснажує організм і зриває механізми адаптації).
Щоб контролювати рівень "поганого стресу", можна скористатися такими методиками:

Таємний таппінг

• Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках.

• По черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися.

Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення.
Ці імпульси пригнічують активність амигдали (мигдалеподібного тіла) – мозкового центру, який відповідає за тривожність.

Метелик

• Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями – це нагадуватиме метелика.

• Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці.

• Через внутрішні вібрації ви будете чути звуки, як гучне серцебиття – це заспокоюватиме вас.

• Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що дихання вирівнялося.

Під час цієї вправи відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали.
Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить в більш адаптивний режим.

Протитривожне дихання

Ця техніка – з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який ви бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо).

• Супроводжуйте поглядом з першого кута до другого (на рахунок "1"), з другого до третього (на рахунок "2"), з третього до четвертого (на рахунок "3"), з четвертого назад до першого (на рахунок "4") – і так по колу.

• На рахунок "1" почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніс до рахунку "4".

• Потім знову на рахунок "1" почніть видихати до "4".

За рахунок штучного уповільнення вашого дихання мозок зрозуміє, що ви у безпеці і зараз можна розслабитися.
Цю вправу варто робити під час сильної тривоги.
При помірній тривозі її варто робити 2-3 рази на день – протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

Безпечне місце

• Заплющіть очі та детально уявіть собі безпечне місце, де вам буде комфортно і затишно.

• Спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо.

Ця вправа на уяву дозволяє відволіктися від того, що відбувається зараз.
Однак її можна виконувати тільки тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам необхідно буде заплющити очі та максимально відволіктися від усього, що відбувається навколо вас.
Тому завчасно переконайтеся, що поруч є людина, якій ви можете довіряти.

Сканування тіла

• Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла, починаючи від маківки і до п’ят.

• Заплющіть очі, завчасно переконавшись у власній безпеці.

• Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию.

• Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і ваша грудна клітка піднімається та опускається.

• Продовжуйте так до самого низу.

Ця техніка спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги.
Ви навчитеся спрямовувати увагу на те, що відбувається у цей момент в тілі, органах чуттів та в думках.

Прогресивна м’язова релаксація

Ця техніка спрямована на роботу м’язів. Її краще виконувати наодинці у спокійному місці, або перед сном.
Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається і починає їх переробляти.
М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту.

Отже:

• Напружте всі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте все тіло.

• За інерцією м’язи розслаблятимуться ще більше.

Усі ці техніки можуть допомогти вам зменшити стрес у конкретний момент.

©МПАПМ

Всі ми вміємо ображатися на оточуючих і часом робимо це через незначні причини. Але якщо дорослі особистості намагаються виправити ситуацію, вже маючи за плечима життєвий досвід, то з дітьми складніше. Багато з них настільки занурюються в образу, що навмисно руйнують тісні зв'язки з дорогими людьми, намагаються заподіяти їм біль, хоча самі від цього сильно страждають. А останнє негативно позначається на психоемоційному стані і призводить до розвитку різних захворювань.

Причини підвищеної уразливості.

Кожне відхилення від норми має під собою підставу, тому не можна образливість дитини списувати на прості особливості характеру. Як правило, вона так реагує, якщо:

* Батьки та інші люди не приймають її такою, якою вона є. Наприклад, критикують її вразливість, дивляться зверхньо, ​​насміхаються. Як не сумно, але цькування дитини навіть в самому близькому колі - не рідкість у наш час.

* Її знищують гіперопікою. Тотальний контроль ніколи не призводить до позитивного результату, що показують численні дослідження і спостереження. Дівчатка і хлопчики, задавлені авторитетом батьків, перестають вірити в себе, відчувати свої справжні бажання. Тому в стресових ситуаціях вони не шукають виходу, а просто ображаються.

* Дитина недоотримує любові. У цьому випадку теж все починається з сім'ї, в якій вона виховується. Підростаючому поколінню важливо, щоб їх хвалили, заохочували, підтримували (в розумних межах). Але коли діти з раннього віку залишаються самі з собою, то вони починають ненавидіти весь світ.

Як можуть допомогти батьки.

Щоб виправити поведінку дитини, потрібно:

1. Переглянути свою власну - це істина, яку слід взяти на замітку кожному з батьків. Адже підростаючі дівчатка і хлопчики копіюють тих, хто їх виховує. Іншими словами, хтось в родині може подавати дитині негативний приклад, і з цим потрібно боротися.

2. Розмова. Слова типу «на ображених воду возять» проблему вирішити не допоможуть. Мало того, дитина може затаїти образу, а потім помститися самим підлим способом. Якщо дитина ображена і не йде на контакт, варто без претензій і умовлянь поговорити з нею, виявити причину такого ставлення. Дорослі в постійній метушні та турботах часом не помічають, як ранять гострим словом чи ділом, тому не завжди сприймають дитячу образу адекватно.

Спокійна розмова дозволить пролити світло на всі неясності, виговоритися дитині, звільнитися від поганих емоцій.

Якщо син або дочка ображаються на інших дітей, потрібно порадити їм, як діяти в ситуаціях, що провокують цю саму образу.

Наприклад, уникати спілкування з задиракою у дворі, прощати від серця, якщо друзі та однокласники вибачаються, самому бути прикладом для інших.

В особливо складних випадках рекомендується звертатися за допомогою до психологів, оскільки причини надмірної уразливості не завжди лежать на поверхні. А якщо в них не розібратися і не усунути, всі інші зусилля будуть марні.

Майбутнє ваших дітей у ваших руках!

Юлія Таланцева

"Сніжний ком"

Мета: дозволяє дітям швидше запам'ятати імена один одного, встановити контакт.

Хід гри: Перший учасник (наприклад, зліва від ведучого) називає своє ім'я. Наступний повторює його, потім називає своє. І так по колу. Вправа закінчується, коли перший учасник назве по іменах всю групу.

«Ласкаве ім'я»

Мета: вправа так само дозволяє дітям запам'ятати імена один одного, сприяє створенню комфортної обстановки для кожного учасника.

Інструкція: «Згадайте, як вас ласкаво кличуть вдома. Ми будемо кидати один одному м'ячик. І той, до кого м'ячик потрапить, називає одне або кілька своїх ласкавих імен. Крім того, важливо запам'ятати, хто кожному з вас кинув м'ячик. Коли всі діти назвуть свої ласкаві імена, м'ячик піде у зворотний бік. Тепер потрібно постаратися не переплутати і кинути м'яч тому, хто в перший раз кинув його вам, а крім того, вимовити його ласкаве ім'я ».

«Опиши друга»

Мета: розвиток спостережливості і вміння описувати зовнішні деталі.

Хід гри: вправа виконується в парах (одночасно всіма учасниками). Діти стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і обличчя свого партнера. Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки дитина точна.

"Мій настрій"

Мета: розвиток вміння описувати свій настрій, розпізнавати настрій інших, стимулювання емпатії.

Хід гри: Дітям пропонується розповісти іншим про свій настрій: його можна намалювати, можна порівняти з будь-яким кольором, тваринами, фізичним станом, показати його в русі. Все залежить від фантазії і бажання дитини.

«Тиха розмова»

Мета: формування вміння передавати певний смисловий зміст невербальним способом.

Хід гри: Учасники сідають в коло. Завдання - невербально сказати задану фразу партнеру (яку дорослий попередньо шепнув дитині на вушко). Кожен по черзі виконує завдання без слів. Решта спостерігають і визначають «загадану» фразу.

Проблеми, що виникають через відсутність кордонів:

- Нездатність сказати «ні» людям, яким нічого не варто образити іншого, і покласти край їх образливій поведінці.

- Власні згубні звички. Невміння приймати відмову від інших і поважати встановлені ними рамки.

- Нездатність заради досягнення певних цілей і завдань перемогти в собі бажання потурати власним примхам.

- Прагнення мати справу з безвідповідальними або здатними образити іншу людину людьми, намагаючись при цьому «вплинути» на них.

- Бажання взяти на себе відповідальність за життя інших.

- Здатність легко виявитися об'єктом маніпулювання або «іграшкою» в чужих руках.

- Невміння зближуватися і налагоджувати близькі відносини з іншими людьми.

- Нездатність бути щирим з близькими.

- Нездатність відстоювати свою думку і продуктивно вирішувати виникаючі конфлікти.

- Прагнення грати роль жертви, замість того щоб ставити перед собою конкретні цілі і відчувати себе господарем свого життя.

- Схильність до шкідливих звичок і нав'язливих станів. Неорганізованість і невміння довести розпочату справу до кінця.

Якості особистості, що формуються при наявності кордонів

- Чітке відчуття того, хто вони такі.

- Уявлення про те, за що вони відповідають.

- Здатність самим робити вибір.

- Розуміння того, що якщо зроблений правильний вибір, то все складеться добре, а якщо неправильний, то їм доведеться зустрітися з наслідками.

- Можливість пізнати справжню любов - любов, засновану на волі.

Якщо ви хочете дізнатися принципи і правила формування особистісних кордонів у дітей читайте книгу Г. Клауд, Д. Таунсенд «Діти: кордони, кордони». Деякі витяги пропоную вашій увазі.

Діти потребують батьків, які стануть їх зовнішніми кордонами, будуть їх поправляти, обмежувати, дотримуватися причинно-наслідкових зв'язків до тих пір, поки їх зовнішні кордони не перетворяться у внутрішні.

Межі, або їх ще називають рамки, це ті непорушні правила, підвалини які допомагають кожному з нас відчувати свою цілісність, впевненість в собі і інших. Це чітке уявлення про те, що можна і чого не можна допускати в ставленні до себе і інших людей; ясне бачення того, де «я починаюся і де закінчуюся».

Дитині необхідно відчувати межі дозволеного, вона спирається на схвалення або осуд, як на стіни.

Одне з основних призначень батьків - навчити дітей бути відповідальними за свою особистість, здоров'я, успішність, щастя.

Іванова Вікторія
Дитячий психолог https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

Як же правильно виховати дитину, щоб вона максимально засвоїла право називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім'ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім’ї, в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, чесною, доброзичливою, справедливою, ввічливою і т.д.

Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, «застосувати» до своєї дитини.

Рекомендації щодо виховання

1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любите її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність, установіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією , зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів.

3. Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину , а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями інших дітей.

4. Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй , що ви змушені будете зробити в тому разі , якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення , якщо ви вже його прийняли.( Каяття.)

5. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

6. Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

7. Чітко встановіть права і обов’язки дитини у сім’ї., покажіть їй , що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

8. Не соромтесь визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй , що ідеальних людей не буває і ви теж можете помилятись.

9. У спілкуванні уникайте наказових форм.

10. У конфліктній ситуації уникайте – « ти висловлювань», замініть їх « я – висловлюваннями».

11.Уникайте абстрактних висловлювань, що не описують конкретної ситуації:

- Скільки разів тобі казати!

- Ти знову…

- Коли ж ти навчишся?

- Ти все робиш не так!

12. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитини на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки і моральні норми. Дитина – ваше дзеркало.

13.Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини - цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.

Дитині пропонується намалювати «жахливий малюнок», після цього малюнок передається психологу і той робить з нього «прекрасний» і передає знову дитині. Так малюнок проходить кілька кіл. На якомусь етапі, можна помінятися і вже дитина буде робити з «жахливого» чудовий малюнок.

Вибиваємо пил

Дитині видається «подушка», яку вона повинна ретельно бити руками вибиваючи з неї пил.

Дитячий футбол

Замість м'яча - подушка. Гравці розбиваються на дві команди. Кількість гравців від 2-х осіб. Суддя - обов'язково дорослий. Грати можна руками і ногами, подушку можна штовхати, кидати, віднімати. Головна мета - забити в ворота гол

«Крик»

Дитина робить глибокий вдих, прикриває обличчя подушкою і починає кричати. Повторити крик кілька разів, поки не настане відчуття спустошення

Це так само успішно виконується зі стаканчиком або мішечком, які «призначені» для криків.

Дитина повинна взяти стаканчик або мішечок і прокричати в них все що накопичилося

«Малюємо почуття»

Дитина малює емоцію, що підходить під її настрій кольором. Це можуть бути «каляки-маляки», лінії або цілі картини. Після виконання малюнка, дитині пропонується зробити з малюнком все що хочеться. Зазвичай, діти хочуть його або порвати, або викинути

Реагування на гнів через рух

Попросіть дитину встати в довільну позу (або сісти). Потім попросіть подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає у неї найбільше почуття гніву. Попросіть її зосередитися на своїх відчуттях і відзначити, в яких частинах тіла вони найбільш сильні. Потім попросіть її встати (якщо вона сиділа), і нехай робить рухи таким чином, щоб максимально виразити ті почуття, які вона відчуває. При цьому не потрібно контролювати свої рухи, важливо висловити свої почуття.

Обговоріть з дитиною: чи легко було виконувати вправи; в чому вона відчувала труднощі; що вона відчувала під час виконання вправ; чи змінився її стан після виконання вправ.

Листи гніву.

Попросіть дитину подумати про ту людину, яка викликає у неї гнів (або про ситуації). Попросіть написати лист (описати ситуацію). Важливо щоб дитина повністю висловила свою агресію, те, що вона переживає. Після цього запитайте її, що їй хочеться зробити з ним: розірвати, зім'яти, викинути, спалити, прив'язати до ниточки повітряної кулі і т.д. Важливо не пропонувати варіанти, а почути її бажання. Обговорити з дитиною цю вправу.

"Хто більше?"

На підлозі розставляються маленькі пластмасові іграшки. Психолог і дитина по черзі кидають м'яч так, щоб він збив якомога більше іграшок. Перемагає той, кому вдається збити за один раз більшу кількість іграшок.

«Сніжки»

Для гри заздалегідь готуються «сніжки» - кульки з вати, зовні змащені клеєм і висушені. Ведучому і дитині потрібно якомога більше разів потрапити один в одного за умови, що кожен отримує рівну кількість «сніжок».

Для сніжок можуть підійти зім'яті аркуші паперу, які «готуються» разом з дитиною.